Сьогодні випадково натрапив на привид власного дитинства.
Дякую Toki Oki за наводку.
Фотопідбірка, присвячена Троєщині.
Є у Києві такий житловий масив.
Пройшли вже ті часи коли зверхньо, насмішкувато і трохи нервово, дивився Київ на Троєщину з високих пагорбів, через Дніпро.
Чи то вихваляючись, чи то ховаючись між тих пагорбів.
Як би там не було, але одного точно не було в тому погляді - милування. Цілком справедливо. Бо милуватись було нічим.
Моє раннє дитинство пройшло серед височезних сосен масиву Святошино,
пізніше продовжилось у Радомишлі, де багатоповерхівки були певною мірою
екзотикою. Тому завдячувати пекучій нелюбові до коробок-мурашників,
напевно, маю саме троєщинській юності.
