неділя, 16 листопада 2025 р.

По Берліну зі слоном в руці

Часом рівень абсурду навколо настільки зашкалює, що здається ніби весь світ стоїть на слонах з черепахою. Але ні, якщо вже на те пішло світ - це повітряна кулька, яку слон тримає за ниточку своїм хоботом. Бо так було намальовано на стіні одного будинку в Берліні.


Сьогодні проходив повз цього слона і роздивлявся перехожих (слон досі не дає світові полетіти вище п’ятого поверху). Люди цієї вулиці не дуже привертають увагу, порівняно з деякими іншими місцями Берліна. Кілька сусідніх провулків повсякчас час заповнені туристами: на яке число у календарі не тицьни - нема поганого дня аби зробить селфі біля Чекпойнт Чарлі, пункту пропуску до радянської зони окупації. Бічні вулиці приймають потік офісних працівників і ввечері і зранку, кожного буднього дня, крім п’ятниці, коли всі роблять вигляд що працюють з дому. На одній з вулиць щодня, крім неділі, лунає українська мова - поруч відділення Нової Пошти, що відкрилось в Німеччині першим, буквально, відділення №1. А на твій вулиці, де слон тримає світ за хвоста немає майже нікого. Поодинокі мами з дітьми, йдуть у бік дитячого майданчика (власне, з нагоди майданчика тут і проживає яскраво розцяцькований слон), крім них хіба ще принагідні безхатьки, вони рухаються у напрямку метро, що наскрізь пропахло дьонер-кебабом. 


Цього дня мені було по дорозі саме з безхатьками. Їх було не багато. Чи то дощ розлякав, чи то не по-прокидались ще. Власне була лише одна, з натяжкою. Віднести її до безхатьків, попри візуальні ознаки - такі як брудний одяг, немите волосся, непевну ходу, втомлене алкоголем обличчя - можна було лише формально. Вона була явищем в собі, найцікавішою особиною з тих що я бачив за останній час. Найбільше приваблювала в ній поведінка цілком вільної - тобто обмеженої лише власними слабкостями - людини. 


Ось вона! Ось її “оу фак ю” пошепки. Воно прозвучало після того як вона запалила цигарку на верхній платформі станції метро Хеллешез Тор, обвела коротко поглядом людей що стояли поруч і зафіксувала їх німий і трохи боягузливий докір; потім спустилась, тримаючи в році відкриту пляшку з пивом, вниз, на вулицю.


Я побачив її хвилин за десять до того, коли вона ще йшла повз слона - не знаю яким чином той слон встрибує в кожне третє речення - ще без пляшки і цигарки. Коротко стрижене, фарбоване у фіолетовий колір, волосся, струнка фігура, бомжуватий але стильний одяг - це і є класичний Берлін. Тільки тут, в певних кварталах, безхатьки та наркомани виглядають так, наче кожен з них як не Девід Боуі (нехай спочиває з миром), то принаймні його хлопець або дівчина. Але найбільш берлінською її робила хода, вона їшли немов на церемонію вручення Оскар, або принаймні на Берлінале. Так ходять моделі на подіумі, актриси у фільмах і жінки у мріях не обділених фантазією чоловіків. Я навіть роззирнувся довкола, щоб пересвідчитися у відсутності кінокамер, але ні, самі лише мами, діти і кілька пар, що тримались за руки. 


Я спробував уявити кого вона могла б тримати за руку. Можливо слона. Якби він мав руки. Або хоча б на секунду звільнив свій хобот від відповідальності за увесь світ. 

субота, 8 листопада 2025 р.

Тоталітарне майбутнє

Експоненційне зростання виробництва сонячної енергії в Китаї, успішність військової стратегії "війни на виснаження", що її проводить Росії, у поєднання і низьким рівнем цінності людського життя, усе це спонукає подумати над тим, що можливо майбутнє людства не демократичне, а саме тоталітарне. 

І все на що ми можемо вплинути сьогодні - це те, які різновиди тоталітаризму нас чекають. З якими нормами і звичаями, будуть існувати і змагатись між собою. 

Тоталітаризм може мати різні форми і різновиди: поліцейська держава РФ, цифровий тоталітаризм то якого наближаться США, тотальна ідеологічна уніфікація Китаю, КНДР чи СРСР. 

Логічною перевагою тоталітаризму є здатність швидко концентрувати ресурси на обраному напрямку і досягати результатів. В цьому аспекті тоталітаризм паразитує на інноваціях, що їх створюють ліберальні держави, успішно адаптує і масштабує їх і перевершує, з рештою, ліберальні держави у ефективності. Сонячні панелі лише один приклад, а їх багато: електричні автомобілі чи мобільні телефони, список можна продовжувати. 

Сприятливою умовою для встановлення тоталітаризму є вразливість суспільств перед цифровими комунікаціями, такими як соцмережі, і непереможність confirmation bias на якому систематично паразитують інформаційні шахраї, різноманітні інфлюенсери та псевдоексперти. Розвиток систем штучного інтелекту виводить індустрію інформаційних маніпуляцій на новий, небачений досі рівень: текст, аудіо, а тепер і відео інформація, досі найнадійніший вид інформації з усіх, є вразливими до фальсифікацій. Здатність контролювати інформаційні мережі і поширювати ними масово вироблені наративи, спрямовані вже не на прошарки суспільства, а на окремих індивідів дозволяє тотальний інформаційний контроль, а з ним і контроль за діяльністю суспільств. Ба більше, вже існують автоматизовані інструменти які дозволяють розгортати подібні інформаційні системи силами невеликої групи людей, без потреби у значному бюрократичному апараті: це масштабні ботоферми південної Азії, і студії виробництва різноманітних "фейків", автоматизовані аналітичні системи відстежування активності користувачів в мережі і інші. 

Рано казати що демократія і лібералізм програли... Хоча чому? Власне цей допис про сонячні панелі, електромобілі, ботоферми, він також і про те що демократія і лібералізм програли технолгічному тоталітаризму і тим людям, які перевизначають саме поняття "людина", вкладаючи в нього значно менше. І задовольняючись цим.

Разом з тим, із наведеного вище аж ніяк не слідує, що демократії та лібералізму прийшов кінець. Річ у тім що тоталітарним утворенням вигідно взаємодіяти з ліберальними демократіями переймаючи їх технології та імпортуючи культурні продукти, предмети розкоші. Тож за умови визнання першості тоталітарних режимів деякі ліберальні демократії (особливо ті з них, де суспільства схильні до торгівельного прагматизму, як Нідерланди або Швейцарія) можуть уникнути суттєвих трансформації коштом співпраці з тоталітаризмом.  

неділя, 19 жовтня 2025 р.

Розпогодилось на диво, хоч приймай сонячні ванни, а хоч бігай підтюпцем зранку в морозець

**

В мого неба змінились очі,

Стало холодно в них заглядати мені.

Річ не в тім, що морозні ночі, зимно 

нині і в сонячні дні.


Сонце. Сяє, 

втомлене трохи.

Контур посмішки, 

світ завмер…


Тільки бавляться голого гілля тіні,

Ох скачуть!

З ними грається листям вітер,

Як з дітьми.

Листя крапає тихцем долу,

Мов сльози.

Мов це я небу хусткою сльози не втер.


неділя, 31 серпня 2025 р.

Троїстий пакт третьої світової

Оригінальний Троїстий пакт було укладено у вересні 1940-го. Вересень 2025го, 85 років по тому, в Китаї, відбудеться зустріч цілком можливо замислена як косплей відомого союзу минулого. В Шанхаї зустрінуться Сі, Моді та Путін - лідери Китаю, Індії та Росії.

Ця зустріч проходить на тлі болісних процесів самовизначення індійських еліт. Останні вибори засвідчили послаблення правлячої партії і підштовхнули керівну верхівку до авторитарних відповідей на питання утримання влади. Сильним фактором є суттєве погіршення відносин з США, пов'язане зі негативним сприйняттям особи Трампа в Індії. Одержимий марнославством і прагненням нобелівської премії Трамп припустився дипломатичних помилок у стосунках з Моді і спробував виправити їх методом економічної сили, введенням тарифів. Це штовхає Індію в обійми Китаю та РФ. 

Разом із своїми сателітами, таким як Іран, Північна Корея, Камбоджа, Бангладеш, М'янма, зонами впливу в Африці, Азії, Південній Америці та карибському басейні, трійка має перспективи створити світову військово-економічну потугу. Це буде непросто оскільки між цими країнами, існує цілий ряд спірних питань, в першу чергу економічних та територіальних. Втім в контексті нового світового порядку, який пропагує Трамп, усі три країни мають суттєву вигоду від узгодження та об'єднання зусиль. Військова самоізоляція у поєднанні з протекціоністською економічною політикою руйнує союзи США, і як наслідок підважує світовий порядок заснований на праві, а отже створює нові можливості для Росії, Китаю та Індії по розширенню власного впливу. 

В кожної з трьох країн є власні інтереси в межах цього союзу. Росію цікавить відновлення кордонів СРСР, Китай - поглинання Тайваню, Індію - вирішення пакистанського питання. Показово що до зустрічей приєднається також Ердоган, лідер Туреччини, яка є формально членом НАТО але де-факто є радше вагомою п'ятою колоною. Ердоган також має власні інтереси - вирішення територіальних суперечок з Грецією та зміцнення власної авторитарної влади. 

Навіть якщо у вересні 2025 Китай, Індія та Росія досягнуть принципової згоди про взаємну підтримку це не означає скорої глобальної війни. Це дасть старт, в першу чергу, узгодженій підготовці: зміцненню економічно-логістичних ланцюгів між країнами, що мають стати фундаментом для майбутніх локальних війн та військового протистояння з західними демократіями. 

Об'єднання зусиль дозволить трійці повернутись до знайомого стану міжнародних взаємин: бі-полярного світу. З тою різницею що противник демократичного світу тепер не вдягає маску комунізму, а відверто показує своє авторитарне обличчя. 

Важливими козирем авторитарного союзу є ерозія демократичних міждержавних утворень. Туреччина є потужним авторитарним агентом в НАТО, який може суттєво знизити ефективність цього союзу. Угорщина є суттєвим авторитарним агентом в ЄС, який суттєво знижує швидкість прийняття рішень та дестабілізує ЄС з середини. США з основної потуги демократичного світу перетворились на джерело непередбачуваності. 

Найсприятливіше вікно можливостей для спільної підготовки трійки до активного військового протистояння триватиме 9 місяців, до травня 2026 року, коли завершаться президентські вибори в Угорщини і один з ключових агентів в ЄС, Орбан, ризикує втратити владу. Наступне сприятливе вікно можливостей може виникнути між 2027 та 2028 рокам. У 2027 у Франції відбудуться президентські вибори, під час яких до влади мають шанси прийти ультраправі, які здатні перетворити Францію на євроскептика. У 2028 спливає термін президентських повноважень Трампа і до влади може прийти політик більш прихильний до зміцнення демократичних союзів. 

Перевага використання вікна 2025-2026 року для трійки в тому, що європейські демократії та США на даний момент не готові до ведення бойових дій високої інтенсивності, в той час як Росія вже має цей досвід і співпрацює з Китаєм щоб маштабувати його. До 2027 року і США, і країни ЄС будуть значно краще готові до військово конфлікту будь якого характеру. І хоч зусилля трійки з інформаційного впливу можуть знизити моральну готовність громадян демократичних країн до захисту своїх країн зі зброєю в руках, оснащені професійні армії демократичних країн можуть становити суттєву загрозу навіть для набагато більш чисельних військ авторитарного союзу. 

Існує ймовірність двохетапного протистояння, в якому перший етап розпочинається до середини 2026 року у вигляді обмеженого військового протистояння в ЄС, покликаного зменшити можливості європейських країн до скоординованого нарощення військової спроможності та створення грунту для політичної дестабілізації балтійських країн, а можливо і балканських країн; другий етап с середини 2027 може включати регіони за межами Європи, такі як Тайвань, Пакистан, Ірак, Ізраїль, Сирія і означатиме перетворення протистояння на глобальне. 

Існує багато можливостей відвернути створення авторитарного союзу Китаю, Індії та РФ шляхом використання їх протиріч та економічної вразливості. Як ці можливості будуть використані покаже час.

неділя, 20 липня 2025 р.

Малюю тишу


 Тиша твоя
це звук його серця
за мить після того
як точно відомо:
чекати ударів вже не доведеться,

це - лінія,

нудна аж настільки, що гнуть її біг

немає бажання ні в тебе,

а ні,

тим більше,

в них.


Моя ж тиша

це гупання серця у вухах,

закреслені звуки,

думки розбігаються навсібіч,


налякані миші,

їх поспіх,

під поглядом твого улюбленого кота дзвенить пустота,

втомились лапки,

награлись,

програли і

дзвін

тиші

стих.




неділя, 23 лютого 2025 р.

За будь яку ціну, або про те як Україна розділила одну вулицю, цілу країну, і цілий світ

Вчора в Берліні відбувся фестиваль творчості, до якого були запрошені мігранти, люди з не німецьким корінням. Під вікнами театру де відбувався цей фестиваль вирували емоції. За збігом обставин там проходила демонстрація праворадикальної політичної партії AfD. Їй протистояв контр-протест небайдужих містян. Однією з тем демонстрації були мігранти і їх надмірна, на думку прихильників AfD кількість в Німеччині. "Правим" йшлось і про небажаних українських мігрантів, і про небажану допомогу Україні. В цей час українські мігранти, дорослі і діти, озираючись, пробирались повз демонстрацію до фестивалю, де вони згодом завоюють нагороди в усіх номінаціях, а наймолодша лауреатка матиме усього дванадцять років. Вона написала оповідання про свої відчуття і те що вона пережила в бомбосховищі в Україні, ховаючись від ракет і шахедів. І якщо на вулиці праворадикали мають як змагатись з прихильниками відкритої культурної політики, то в стінах театру праворадикалам змагатись важко, їх діти ще не мали досвіду бомбосховищ. Тож в стінах театру мультикультурність поки перемогла. Ось так Україна розділила одну німецьку вулицю.

Учорашні протести AfD під стінами театру була збігом, але не була випадковістю. Бо сьогодні Німеччина переживає вибори, від самого ранку люди парами, групками тягнуться до дільниць, це особливо помітно в передмісті де я мешкаю. Сьогодні Україна буде ділити усю Німеччину одним махом: і у ставленні до мігрантів, і у ставленні до озброєння та війни, і навіть у шляхах до відновлення економічної могутності Німеччини, що останнім часом відверто занепала. Серед німецьких політиків досі є ті хто прагнуть повернутись до дружніх стосунків з Росією і хочуть повернути німецькому промисловому виробництву дешевий російський газ за будь яку ціну. Навіть ціною України. Ось так Україна ділить сьогодні цілу Німеччину.

А що ж завтра? Завтра Україна буде ділити увесь світ. Якщо захоче.

О, якби ж то я жартував. 

Річ у тім що саме завтра, до річниці масованого нападу РФ на Україну, 24 лютого, Організація Об'єднаних Націй буде розглядати резолюцію присвячену цьому нападу. А точніше дві резолюції. Першу подала Україна, де, у згоді з більшістю міжнародних партнерів, засуджує дії агресора. Ця резолюція за змістом відповідає тим, щоб ухвалювала ООН більшістю голосів у попередні роки. Тоді проти була власне Росія, і кілька її сателітів, вони подавали власні проєкти резолюції, що не знаходили підтримки. Цього року все буде трохи по іншому: до сателітів РФ приєднався новий і потужний - це США. Саме США, під керівництвом новообраного президента Дональда Трампа, подали цього року власну резолюцію до річниці нападу. В ній немає агресора, є лише жертви з обох боків. В ній немає про справедливість, лише про мир. За будь яку ціну, тобто ціною України. Станом на сьогодні Україна відмовилась знімати власний проект резолюції, як того вимагали США. А США не прибрали свій. І якщо нічого не зміниться найближчим часом, на світ чекає момент істини, він постане перед вибором: сила визначає право, чи право має силу? Це час тих, хто готовий купувати за будь яку ціну, і тих кому варто визначитись, яку ціну має верховенство права, демократичний вибір, суверенність? 

Цей вибір вибір постане не вперше і можливі відповіді на нього добре відомі, від них не сховаєшся ні за кордоном, ні на горищі чи підвалі удома. Відповідати на ці питання - це та ще журбина, але сьогодні від них нікуди не дітись. А ставити їх буде власна совість і Україна.