Про Радомишль, сором і музику

Два роки прожив у місті Радомишль. 1990-91й.
В дитсадок там ходив, потім у школу, в перший клас.
В музичну теж, по класу віолончелі.
Натішився дитинством, а потім взяв батьків і переїхав до Києва.
І от з того самого часу, і до сьогодні навіть не здогадувався, що у Радомишлі існує такий собі "Замок Радомисль"! Ну просто сором.

З однієї сторони то не дивно, бо у часи мого щасливого дитинства на теренах житомирщини, "Замок Радомисль" був не більше ніж руїнами старезного млина, збудованого на руїнах старезної папірні, яка, в свою чергу, була збудована на руїнах чогось такого, що мало "оборонні функції". Реконструкція усього цього багатства почалась 2007 і закінчилась у 2011, зусиллями Ольги Богомолець (так, так, тої самої), у вигляді музейного комплексу.

Вам "Замок Радомисль" може бути відомий єдиною в своєму роді колекцією домашніх ікон, а також присутністю у новому відео гурту ТаРута, яке, на останок, хочу запропонувати вам до перегляду. 





Постскриптум.

Все це дуже нагадує банальне цитування якось з путівників по Україні, якби не одне але. Те відео яке ви маєте змогу подивитись нижче - результат цілих трьох _приватних_ українських ініціатив у галузі культури. При чому є ймовірність, що фінансові джерела їх усіх не пов'язані з олігархами.

Перша - приватна ініціатива, автором якої є Ольга Богомолець, по перетворенню старого млина на "Замок Радомисль".
Друга - приватна ініціатива хлопців з ЖИВЯком, які взялись фільмувати молоді українські музичні гурти.
Третя - приватна ініціатива учасників гурту TaRUTA, яким вдається створювати українську музику в Україні.

Це я все ось до чого.
Ще не вмерла.
Доти, доки існує приватна ініціатива.
Наша з вами, в першу чергу.