Про Pink Floyd, Воскресенье і дежавю

Ця історія про ті часи, коли авторське право у наших краях визнавало лише авторів з радянським громадянством, коли однією з головних конкурентних переваг серед митців в країні переможного комунізму, був доступ до зразків творчості загниваючої капіталістичної буржуазної інтелігенції.

Цього погожого вечора, слухаючи улюблене Radio Paradise, я був ощасливлений композицією гурту, до якого (дякую батьку за музичні смаки) маю особливу симпатію - Pink Floyd. Прозвучала їх "Childhood's End" з альбому '72 року Obscured by the clouds. Отже слухаю я, насолоджуюсь, смакую, так би мовити, запис, який не часто почуєш у радіоефірі, і раптом відчуваю гострий приступ дежавю. Мелодія пісні нагадує щось дуже радянське але дуже приємне, щось знайоме, наче старий сон. Прислухався, погуглив - так і є!