Про бокс або "Їх не можна перемагати"

Хвилі летять, змітаючи усе на своєму шляху.
Змітаючи поліцію і армію, митницю і асенізаторів.
Змітаючи професуру і бізнесменів, продавщиць і прорабів.
З радіо чути втомлений голос: "Всім залишатись на своїх місцях, облишити паніку, уряд тримає ситуацію під контролем. Має місце плановий злив, жодної небезпеки для мирного населення на цю хвилину не існує."


А в чергах за білетами в театр, на лавочках вокзалів, у вагонах метро чути шепіт:
"Хвиля вже за Садовим Кільцем!..",
"Хвиля змила Внуково! А от Шерєметьєво не постраждало. Поплавало і осіло на ґрунт.",
"Кажуть в Пітері вже евакуація!..",
"А я чув, що біля Пєтровського хвиля змила з траси фуру з помідорами і чотирьох гайців які її оформляли. Отак, раз - і змило. І нема. Пропали усі. У невідомому напрямку..",
"А по-моєму гірше не стало, вони знають що роблять, ну не дУрні ж вони там.",
"Правильно! Що ми, прориву каналізації не бачили? Нам-то боятись? Та ми в ньому!.. Та воно ж з нами!.. Зато ж як вродить наступного року!.."

Хвиля розбилась на десятки, сотні, тисячі хвиль, вона пульсувала. І чутно було як гулко билось її тепле, вологе серце.

Кожна нова Хвиля рівними рядами розвішувала на підмосковних березах уламки сантехніки, сантехніків, газонанотехніків, їх баб, їх бабентлі і лендлузери, їх заробітчан, їх дипломатів і їхні ж дипломати з їх же крапленими газами.

Кожна нова Хвиля, точно так само як і кожна попередня, ревіла і стогнала. Голосила голосами п'ятих, четвертих і зрідка бомжацьких третіх айфонів.

Нестримна, незламна, глибоко переконана, і тому безальтернативна, Хвиля мітила свою територію. І не було куточка, не було місця на цих, майже безкраїх просторах, цієї, майже одної шостої частини суші, де б не прокотились могутні вали. Гори Уралу, глибини Байкалу, навіть руїни Калінінградських замків, якимось чином, виявились пофарбовані в її мілітаристичні кольори з присмаком хакі.

Стихійне лихо, гуманітарна допомога, гелікоптери червоного хреста, наради країн великої сімки, вісімки, дев'ятки і одинадцятки з половиною. Далі більше - промови з трибуни ООН, розмови у нічних темних кухнях, перемовини з біженцями закінчились невдачею і вони таки оселились на нових землях.

Розкопки епіцентру катастрофи. Міжнародна слідча комісія, розглядає артефакти: надгризену боксерську рукавичку і фонограму Кобзона. Уроки світової громадськості.
"Їх не можна перемагати."