"А шо", думав, Андріїч, "як привезли, як посадили так і сиджу". В цей час двічинесудимий, як його любовно називав Андріїч ще дев'ять років тому, згадав про секторальну економіку. Льоня, той який Макарич, позіхнув вольовим зусиллям, що мало зображати здивовану увагу.
Поки гарант розповідав про наболіле, Данілич почав, щось записувати. Здалеку виглядало як малювання коників. На фразі Віті "я можу довго про це розповідати" три президента напружились, Андріїч навіть відірвав погляд він кінчика туфлі. Щоправда гарант зразу, виправився, додавши, "а можу і сказати коротше" і всі видихнули.
"Мені важко сказати скільки людей буде звільнено" мовив гарант і очах якого світилось бажання по-швидше перегорнути прикру сторінку. Він так і сказав "я хотів би пошвішде перегонути цю прікру стрінку". Макарич ледве стримався, щоб не почати кивати головою, як та собачка під лобовим склом, але стримався. Бо казали сидіти рівненько.
Смєркалось, ПортОс-ВітОс, вже наче закінчував монолог за круглим столом і три мушкетери аж мліли в очікуванні, здавалось ось-ось і можна буде хором грянуть рішуче "так", але тут Віті згадався візит у Китай. Данілич похнюпився над кониками, Макарич усім своїм обличчям нагадував ту червону Злу Пташечку яка прославилась на плакаті "Yanukovich we are angry", а Андріїч дивився на кінчик туфлі так, наче на ньому сиділа дівка з косою.
Завершувала монолог круглого столу пропозиція "покритикувати президента" яку усі зустріли нервовим сміхом і роззираням по сторонам.
Першим встиг Макарич. Як виявилось наш національний Араміс не втратив форму. Феєрверк фактів, подані так, що їх неможливо трактувати однозначно, жменька запашних компліментів, покладених так, що і око не різали і від фактів відволікали. Навіть пожурив Портоса трохи, лагідно. Наче масаж зробив. Після його промов завжди залишалось враження, що вам зробили тайський масаж, але без хепіенду. Араміс з Портосом порозумілись швидко. Один казав що а=б, а другий наполягав, що б=а. Непорозумітись в цій ситуації було дуже важко.
Данілич, як правильний Атос, говорив мало, стримано і без реверансів. Разочок фігурально вклонився, але видно було, що через силу. Все ще поганенько гнеться його директорська спина перед двічінесудимим. На відміну від пластичної талії компартійця Араміса. У своїй промові Данілич першим зважився розставити усьо на свої місця, сказавши, що те, що ми наблюдаєм, то ніякий не круглий стіл, а просто спілкування з президентом, поки що діючим.
Найкращий д'Артаньян усіх часів, Андріїч, говорив так само, як сидів і слухав. А сидів і слухав він так, як його привезли і посадили. д'Артаньян знову всрався, і зробив це, схоже, ще по дорозі, тому не бачив причин зупинятись, виголошуючи промову. Несло його довго і нудно, як завжди, як після свіжих огірків з молоком. Куточки посмішки благодушного, на камери, Портоса опустились вниз. Схоже, що навіть йому було болісно дивитись на видовище д'Артаньяна, з який зіскочив з білого коня, залишивши на білому коні білий костюм, після чого власною шпагою зголив собі вуса і оселедця, і в такому вигляді сів перед ясні очі гаранта.
Вітя вислухав усіх. Подякував.
Потім подивився запис.
Потім дав підзатильник Даніличу, хотів дати підсрачник Адріїчу, але принюхався і передумав, погладив по голівці Макарича і скомандував оператору: "Давай ещьо разочек!".
Оператор озирнувся на Рішельє і побачив лагідний кивок.
Почався наступний дубль.
Немає коментарів:
Дописати коментар