Сепаратизм – це усвідомлена поразка.
Але це не завжди погано. Усвідомлення поразки буває дуже корисним для майбутніх перемог. Наприклад коли Україна визнала, що культурні відмінності та різниця у потужності між нею, і Росією надто великі і загрожують існуванню самобутньої України як такої. Визнання поразки по відношенню до держави, яка постала з віддалених колоніям імперії, серцем якої була територія сучасної України – це був крок болісний, але життєво необхідний.
В сучасній Україні тема західного сепаратизму стала предметом активного публічного обговорення після прийняття «закону про мови» та публікації тексту-рефлексії Юрія Андруховича. Пізніше я дізнався і про схожі погляди інших талановитих українців сучасності: Олександра Бойченка, гострого проникливого літературного критика і есеїста, який з вбивчим почуттям гумору змальовує недолугість нинішньої влади; Andriy Lyubka, блискучого поета, а віднедавна і прозаїка також, який як ніхто інший відчуває справжність у всьому що його торкається – почуттях, людях, суспільстві, політиці.
Я не можу втриматись від того, щоб сказати їм, Юрію, Олександру, Андрію: «Хлопці, браття, отамани – ви дуже поспішаєте складаючи зброю, визнаючи поразку. Не такі великі культурні відмінності між сходом і заходом, аби перестати бачити однодумців по той бік Дніпра. Не така велика різниця у потужності між елітами. Нічого не втрачено, навпаки, в цей історичний період нашої держави, перемога Соборної України близька як ніколи. Немає окупантів, немає розкиданих по різним державам частин одного народу. До життя у злагоді і різноманітності лише один крок, залишилось перемогти лише власну недолугість – корупцію. І ця перемога не відбудеться без допомоги ваших талантів.»
Але це не завжди погано. Усвідомлення поразки буває дуже корисним для майбутніх перемог. Наприклад коли Україна визнала, що культурні відмінності та різниця у потужності між нею, і Росією надто великі і загрожують існуванню самобутньої України як такої. Визнання поразки по відношенню до держави, яка постала з віддалених колоніям імперії, серцем якої була територія сучасної України – це був крок болісний, але життєво необхідний.
В сучасній Україні тема західного сепаратизму стала предметом активного публічного обговорення після прийняття «закону про мови» та публікації тексту-рефлексії Юрія Андруховича. Пізніше я дізнався і про схожі погляди інших талановитих українців сучасності: Олександра Бойченка, гострого проникливого літературного критика і есеїста, який з вбивчим почуттям гумору змальовує недолугість нинішньої влади; Andriy Lyubka, блискучого поета, а віднедавна і прозаїка також, який як ніхто інший відчуває справжність у всьому що його торкається – почуттях, людях, суспільстві, політиці.
Я не можу втриматись від того, щоб сказати їм, Юрію, Олександру, Андрію: «Хлопці, браття, отамани – ви дуже поспішаєте складаючи зброю, визнаючи поразку. Не такі великі культурні відмінності між сходом і заходом, аби перестати бачити однодумців по той бік Дніпра. Не така велика різниця у потужності між елітами. Нічого не втрачено, навпаки, в цей історичний період нашої держави, перемога Соборної України близька як ніколи. Немає окупантів, немає розкиданих по різним державам частин одного народу. До життя у злагоді і різноманітності лише один крок, залишилось перемогти лише власну недолугість – корупцію. І ця перемога не відбудеться без допомоги ваших талантів.»
Немає коментарів:
Дописати коментар