Спокуса політики

У чому є головна спокуса політики для мудрої людини?
Здається, що маючи владу над людьми можна навчити їх не боятись, бути щасливими.

Але, як в тому анекдоті, є нюанс: отримує владу той, хто краще за інших вміє використовувати чужий страх на власну користь.

Українці бояться європейських геїв, педофілів, мусульман і Росію.
Європейці бояться диктаторів, мігрантів і корпорацій.
Росіян лякають усім чим тільки можна.

То який же дурень, видряпавшись на гору владної драбини, буде вчити не боятись? 
Ні, світ, як завжди, ворожий і "лучший способ победить Дракона - это иметь своего собственного" (с).

Про корчму "Біда"

Мав щойно стрес.
Хоча стрес це не те слово.

Зупинився наш автобус, який оце зараз слідує маршрутом Варшава-Львів, біля корчми, при дорозі. Стоїмо пів години - значить можна трохи попоїсти. 

Йду на бар замовляти. 

Місце незнайоме, тому беру те, що по-швидше, небагато: супчик, м'ясо з картоплею та ще каву з пиріжком. Вертаюсь до столика, помічаю, що величезний гриль, обкладений цеглою, який стоїть посеред зали і в якому ароматно тріскотять дрова, він виявляється зовсім не декоративний. Бачу - вправний чолов'яга починає смажити на тому грилі шматок свинини неймовірних розмірів, не дай боже мій.

Про Роджера, Стіну і дощ на сороковому поверсі. Roger Waters The Wall Live.

Варшава, 20 Серпня 2013, Стадіон Народовий, квиток в партері за якихось сто метрів від сцени. 

А починалось все з того, що пів року тому я побачив бігборд з рекламою "Roger Waters The Wall Live". Обличчя Роджера займало третину плакату, він дивився крізь темні окуляри, "авіатори", дивився з викликом, наче дорікаючи: "невже ти, ти Снідалов, ти який з дитинства знає Стіну практично напам'ять, ти який не раз і не два називав Pink Floyd улюбленим гуртом, ти який колись вже купував скажено дорогі квитки на шоу в Києві, яке так і не відбулось, ти пропустиш це тепер, коли Стіна сама їде до тебе в гості, у Варшаву?"

А я не мав що відповісти. Я тоді навіть уявлення не мав де буду через пів року, така вже специфіка роботи. Тож останні шість місяців Роджер з'являвся в найнесподіваніших місцях аби з тими самими нотками докору нагадати мені, що життя складається зі змарнованих нагод і імпульсивних вчинків.

До концерту лишились менше двох тижнів і в мене вже не було сумніву у тому, що наступний місяць я проведу у Варшаві. Він зустрів мене знайомим поглядом з бігборда за двісті метрів від мого дому. Роджер, точніше навіть два Роджера на двох плакатах висіли, напевно, для посилення ефекту, або з огляду на відсутність аншлагу. Обидва Роджери дивились на мене вельми скептично: 

" - Думаєш піде?", - перший, схилив головну на бік
" - А хрін його знає", - другий, замислено, - "Мав би"

На наступний день я вже мав квиток. А ще через десять днів навколо мене грізно гуркотів переповнений Стадіон Народовий.

З Днем Народження, Україно!

Пригадалось хороше з попередніх Днів Незалежності.

Років з вісім тому, коли я ще працював на одного українського оператора мобільного зв'язку, трапилось хороше. Моя зміна припала як раз на День Незалежності. Сиділо нас п'ятеро, я, троє колег по зміні, і колега з Росії, контрактний консультант, з Санкт-Петербурга здається. Сидимо, в маленькій кімнатці заставленій комп'ютерами, за спиною серверна. Сидимо значить працюємо. Настрій такий собі, мовчанка, тиша. Бо в усіх свято, а у нас як завжди. І щось так прикро стало - таке свято а ми як роботи - що аж ком під горлом. Дай думаю створю святковий настрій. Ну і не придумав нічого кращого ніж врубити через колонки підбірку симфонічних, хорових аранжувань козацьких маршів і різних пісень на козацько-визвольну тематику. У колег по зміні такий репертуар заперечень не викликав, навіть навпаки. Колега з Росії мовчки працював далі, а мені спало на думку, "там же пісні без цензури, в них і кацапи з москалями можуть бути" поглянув у його бік, та й забув про нього.
Зміна закінчилась, збираємось хто додому, хто на гулянки, встигнути відчути хоч шматочок свята. Російський колега підходить до мене і каже: "А что это за музыка играла сегодня? Дай переписать?"

А ще весело було в Варшаві. Нова країна, тільки пару тижнів як працюю на новому місці. Хоч і Польща, хоч і чув, що тут українців має бути по три під кожним кущем, але щось ніяк вони мені не трапляються. Вже й засумувати встиг, а тут як раз День Незалежності. Дай, думаю, хоч якось відсвяткую - вдягаю вишиванку, костюм і йду так на роботу. Польські колеги оглядаються проводжають поглядами але мовчать. Тільки один запитався то я йому розповів, що сьогодні ж свято велике, загалом удавана байдужість їм добре дається. Після роботи зайшов у торговий центр неподалік, називається Галерея Мокотов, встиг пройти метрів п'ятдесят як чую у спину гучне, на весь торговий зал, "Слава Україні!".

Тобі не 7000 років, ти не трипільської крові.
Твої князі - братовбивці.
Твої козаки, били і своїх і чужих.
Твої селяни, кожен сам за себе.
Та й ми, твої нинішні діти, дуже далекі від ідеалу: крадії, ледарі, хами, самозакохані егоїсти, боягузи.
А ти терпиш. І чекаєш. Віриш.
У те, що жменька тих, які щиро люблять тебе - очолять решту, дадуть приклад, як не сьогодні, то вже завтра.
Нехай недовго триває твоє чекання, люба Україно!
З Днем Народження!

Приєднуйтесь до флешмобу у Києві!

1. Завітай до "Кофе Хаус"
2. Вимагай відповідь державною, українською мовою!

http://uainfo.org/yandex/176421-ofcanti-kofe-haus-smyutsya-z-ukrayinomovnih-vdvduvachv.html

Про інформаційні підробки

Цікаві речі відбуваються в українському інформаційному просторі Польщі.

З Червня цього року стартував проект створення двійника відомого видання "Український Альманах", редактором якого є Rostyslav Kramar.

Двійник називається "Украинскій Альманахъ", саме так, на манер правопису часів Російської Імперії. (http://ua-almanac.com/)

Про хвилини

коли хвилини проходять без тебе - вони насміхаються
їм чомусь весело, а мені - ні
вони кажуть "це твої проблеми,
ти людина. люди люблять, кохають і зустрічаються.
ну, а хвилині.. їй тільки й треба, що чимповільніше пройти"